неділя, 18 червня 2017 р.

Бариш. Тернопільська обл., Бучацький р-н.
48424



На думку дослідників, село Бариш свою назву дістало не від слова бариш — «прибуток», а від слова «бар»' — «мокре місце між горами», «глибокий, стрімкий яр» (у праслов'янську епоху — «калюжа»). Походження і первинне значення слова остаточно не з'ясовані. У більшості слов'янських мов слово бар означає «калюжа»

ІсторіяРедагувати

Бариш на історичних картах

Бариш на фрагменті спеціальної мапи України Боплана, 1650

Бариш на мапі фон Міґа, XVIII ст.

Бариш на мапі Королівства Галичини та Володимирії у 1777—1782 роках

СередньовіччяРедагувати

Польський дослідник Владислав Семкович припускав, що за часів короля Владислава II Яґайла належало Бучацьким-Абданкам, які підписувались також з Язловця та Монастириськ — тобто Язловецьким, Монастирським.
В «Актах ґродських і земських» (Том 12, записи від 21 грудня 1439 р.) згадуються Гриць і Зан з Бориша (Hricz et Zan de Borischa) у справі № 711 і Станіслав з Бариша (Stanislao de Barischa) у справі № 731).
Поселення над річкою Бариш (Баріс) відоме з 1454 року (писемна згадка, власник — Теодорик з Бучача Язловецький).В 1465 р. власниками були сини Теодорика з Бучача Язловецького Міхал та Ян, в 1490 р. власником Верхнього Бариша був Ян Монастирський (за іншою версією, в 1469 року належало Бучацьким гербу Абданк, з 1558 р. Язловецьким).
У податковому реєстрі 1515 року в селі документується 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі та ще 2 лани тимчасово вільної.
У 1559 році польський король Сиґізмунд ІІ Авґуст надав власнику поселення — кам'янецькомукаштеляну Миколаю з Бучача Язловецькому привілей на перетворення Бариша в місто з маґдебурзьким правом. За наявними даними, кам'янецький каштелян Миколай Язловецький-Монастирський помер в 1555, тому, дуже ймовірно, привілей був наданий вже після його смерті. Містечко мало право на ярмарок (в п'ятницю після свята Nawiedzenia Діви Марії); діяли кілька солодовень, млини. Біля 1630 р. дідичами стали Потоцькі, зокрема, в 1652 — Ян Потоцький, в 1687 — його син Стефан Александер Потоцький, онук Микола Василь Потоцький.
Польський досдідник Рафал Квіріні-Поплавський припускає, що римо-католицька парафія в Бариші постала одночасно з набуттям маґдебурґії. Пізніше костел перейшов до рук протестантів (ймовірно, кальвіністів, яким був дідич Єжи Язловецький — син Миколая Язловецького-Монастирського), бо реляція (доповідна записка) архиєпископа Яна Димітра Соліковського за 1600 р. вказує, що костел перейшов до католиків від протестантів. Новий дідич Геронім Язловецький сприяв відновленню парафії в 1602 р.
У результаті нападів турків і татар (зокрема, в 1621) містечко занепало. Його відродження розпочалося після 1687 року за сприяння С. А. Потоцького.

Австрійський періодРедагувати

Місто мало статус «домінії Бариш» у Станіславівському окрузі й у зв'язку з цим отримало в середині XIX ст. печатку з гербом: у полі щита — серп. Нові дідичі — шляхтичі Шавловські — привезли із західної Польщі багато поселенців.
1786 р. з ліцитації маєток у містечку придбала вдова Станіслава Коссаковського Катажина з Потоцьких за 176 тисяч золотом.
1800 р. — початок будівництва костелу (існує сьогодні, фундатор — дідич Каєтан Потоцький).

Міжвоєнний періодРедагувати

Бариш мав статус міста до Другої світової війни. Діяли каса ощадності та позичок (із 1904), товариство «Січ» (з 1912) — читальня «Просвіти».
У 1938 році Бариш мало статус містечка, у ньому проживало:
  • 1250 греко-католиків,
  • 4000 римо-католиків,
  • 290 євреїв.
35 осіб емігрували за кордон. Як бачимо, легким життя української громади не було, особливо під час пацифікації.
Діяли 7-класова чоловіча та жіноча утраквістична школи, 2 школи експоновані 2-класові, де мова викладання була польська. Були братства тверезості і братство Найсвятішого Серця Ісуса Христа (200 членів), Марійська Дружина Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (50 членів), парафіяльна читальня «Скала» (50 членів).

Післявоєнний періодРедагувати

Після повторного приходу більшовиків повернулись і умови тоталітарного режиму зі всіма своїми «атрибутами». Після війни поляків переселено за новий кордон, зокрема, ксьондз Юзеф Мороз виїхав разом з останньою групою поляків 23 вересня 1945 р.; ключі від костелу він передав районній владі, ключі від плебанії — місцевій. Костел був перетворений на магазин-склад, в крипті зберігали міндобрива. Був знищений орган. Теперішній ФАП — колишня плебанія. Останній транспорт з Бариша виїхав у вересні 1945 року.

РелігіяРедагувати

церква Вознесіння Господнього (1864; УАПЦ; мурована)
церква Вознесіння Христового (1864; УГКЦ; мурована, колишній костел Св. Трійці, 1800–1864 роки)
У селі є каплички на вулицях Великий Кут, Горішнє Завалля, Голиївка, Зелена, а також на хуторі Гутишино.

Пам'ятникиРедагувати

Пам'ятники села

Пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в роки Другої світової війни
Фігура Матері Божої
Фігура Архістратига Михаїла
Фігура Святого Миколая
У селі є насипано символічну могилу УСС (1991).
Споруджено:
  • пам’ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967.; скульптор О. Ментус);
  • пам’ятний знак «Тризуб» на честь 10-ї річниці незалежності України (2001).
  • встановлено
    • фігура Матері Божої (2000);
    • фігура Архістратига Михаїла (2004);
    • фігура Святого Миколая (2012);
    • кам’яний хрест (кін. 19 ст.) на честь скасування панщини, спорудже- но символічну могилу УСС (1991.; кам’яна);
Є могили, де поховані усусуси (відновлена 1991) та перепоховані останки 10-х односельців-членів ОУН і УПА, загиблих у березні 1948 року (1990).

ЕкономікаРедагувати

Соціальна сфера
Садочок "Сонечко"
У селі працюють столярний цех, млин, три пилорами, магазини. аптека,

Соціальна сфераРедагувати

Діють ЗОШ I–III ступенів, Будинок культури, бібліотека, поштове відділення .У селі також знаходиться геріатричний центр для самотніх людей. Біля нього встановлена та освячена у 2012 році фігура Св, Миколая.

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

Пов'язані з БаришемРедагувати

Почесний громадянин БаришаРедагувати

Звання почесного громадянина Бариша за активне сприяння місцевій територіальній громаді в здійсненні благоустрою, підведенні газу до сільських осель, велику спонсорську та практичну допомогу щодо поліпшення добробуту односельців присвоєно:

ПарохиРедагувати















Інформація взята із: wikipedia
Опубліковано о Немає коментарів:
Підписатися на: Дописи (Atom)